e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. | тел.: +38‎0 68 735 22 67

Як правильно відповідати на запити, надіслані ст. 93 КПК України

Як правильно відповідати на запити, надіслані ст. 93 КПК УкраїниВпродовж останніх кількох місяців підприємства стали все частіше отримувати так звані «Вимоги про подання документів у порядку ст. 93 КПК України». Цікавою особливістю таких запитів є те, що їх може відправляти не один державний орган, а відразу декілька!

Як було зазначено в назві статті, підставою для складання запиту є ст. 93 КПК України, з чого вбачається, що такий запит направляється в рамках розслідування будь-якого кримінального провадження. Таким чином, правом направляти такі запити відповідно до положень ст. 38 КПК України, наділена сторона обвинувачення, яку можуть представляти слідчі відділи Прокуратури, Органів внутрішніх справ (по-простому – міліція), СБУ і, звичайно ж, податкова міліція.
В даному випадку абсолютно не важливо, який конкретно орган обвинувачення направив підприємству вимогу про надання документів, оскільки всі такі запити регулюються ст. 93 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, посадових і фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Саме на такі положення ч. 2 ст. 93 КПК України посилаються слідчі органи, досить напористо вимагаючи від підприємств надання тих чи інших документів. Чи Законно це?
Якщо буквально прочитати положення ч. 2 ст. 93 КПК України, то дійсно, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від підприємств, установ і організацій, фізичних осіб документів. Тому, з першого погляду, багатьом здається, що такий на таке вимоги дійсно необхідно як можна більш швидко і повно відповісти.  Це ж сама прокуратура, вона ж все може!
Однак, якщо більш детально вчитатися в суть запиту, більш вдумливо проаналізувати положення ч. 2 ст. 93 КПК України, то відкривається трохи інша картина.

В ч. 2 ст. 93 КПК України зазначено лише, що сторона звинувачення має право витребовувати та одержувати від підприємств необхідні документи, однак нів цій нормі права, в жодній іншій не встановлюється обов'язок підприємств, установ і організація надавати стороні звинувачення будь-яких документів.
Крім того, жодним нормативно-правовим актом не встановлюються строки та порядок подання документів, а що найголовніше, нічим не встановлена відповідальність за не надання документом на вимогу сторони обвинувачення.
Таким чином, Прокуратура, Міліція, СБУ і, звичайно ж, податкова міліція мають повне право вимагати надання документів, але на цьому їхні повноваження закінчуються, тому що підприємства, установи та організації абсолютно не зобов'язані відповідати на них.

Як же краще відповісти на такий запит? Які мотиви для відмови необхідно вказувати?
Просто написати відмову в наданні документів, посилаючись лише на відсутність обов'язку їх надавати – не кращий варіант, т. к. така відповідь не містить причин відмови і лише свідчитиме у небажанні співпрацювати з органами державного обвинувачення.
Щоб відповідь підприємства був досить мотивований і не викликав непотрібного негативного ставлення правоохоронних органів, необхідно вказати реальні причини, за якими надання тих чи інших документів буде недоцільним в конкретній ситуації, підкріпивши ці доводь відсутністю обов'язку підприємства взагалі надавати які-небудь документи.

Органи державного обвинувачення найчастіше не дуже то і намагаються складати грамотні запити. В основному в запиті вказується лише інформація про відкрите кримінальне провадження, його номер і інкриміновані статті. Мабуть правоохоронці впевнені, що один лише номер кримінального провадження та перерахування статей КК вселили в серця директорів підприємств страх і жах, і вони беззастережно віддадуть всі документи. Далі в запиті вказується той значний перелік документів, який так необхідний так званих правоохоронців.
Причому обсяг запитуваних документів дуже часто досягає однієї-двох пачок паперу. Особливо якщо врахувати, що в таких запитах вказується конкретна дата надання документів, яка часто вказує якщо не на сьогоднішній, то точно на завтрашній день.

Однак, якщо проаналізувати цей перелік документів та підстави для складання такого запиту, а саме у яких цілях запитуються документи, то навіть неозброєним оком вбачаються не стикування.
Будь-який законослухняний директор підприємства, приймаючи рішення про надання документів просто зобов'язаний оцінити значення запитуваних документів для кримінального провадження.
Так, якщо в запиті вказується лише номер кримінального провадження, то абсолютно неможливо визначити стосовно кого відкрито кримінальне провадження і з якого предмета.

Проте КПК встановлює дуже суворі вимоги до доказів у кримінальному процесі. Так, згідно ст. 85 КПК, всі докази повинні в першу чергу відповідати ознаками відносності, тобто підтверджувати які-небудь дані саме в розслідуваного кримінальному провадженні.
Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Таким чином, отримавши запит лише з інформацією про номер кримінального провадження і номери інкримінованих статей, директор підприємства просто не може визначити, чи відносяться запитувані документи взагалі до кримінального провадження, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню в конкретно цьому кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для цього конкретного кримінального провадження.

Без дотримання вимог, запитувані документи не будуть мати силу доказів в кримінальному процесі, а тому, навіщо їх надавати?
Таким чином, законослухняний директор підприємства, приймаючи рішення про надання документів на запит правоохоронних органів просто зобов'язаний оцінити запитувані документи на предмет віднесення до предмета розслідування, та у разі наявності сумніву у відносності доказів для кримінального провадження, відмовити стороні звинувачення в наданні документів.

Ще одним аргументом на користь такого алгоритму дії директора підприємства у разі отримання запиту в порядку ст. 93 КПК України, є закріплена ст. 195 КПК України можливість з боку звинувачення отримати доступ до запитуваних документів по ухвалі суду.

У разі, якщо запитувані документи дійсно будуть мати силу доказів для розслідування кримінального провадження, то слідчий змушений буде звернутися в суд із заявою про надання йому доступу до документів, які зберігаються підприємствами для ознайомлення з ними і виготовлення копій. В даному випадку, запитувані документи на належність до кримінального провадження перевірить безпосередньо суддя.
Виходячи з вищевикладеного, відмова правоохоронцям у наданні документів на вимогу за ст. 93 КПК України жодним чином не є перешкодою у розслідуванні кримінальної справи, а лише необхідним заходом безпеки для бізнесу. А то, хто знає, з якою метою будуть використані правоохоронцям незаконно отримані документи?
Будь-яка службова особа підприємства на своєму робочому місці просто зобов'язані давати повну і детальну правову оцінку всім запитам, які приходять від державних органів, і особливо від правоохоронних. Лише такі дії допоможуть зберегти бізнес в Україні!

Юрист ЮК «Хільман і Партнери»
Віктор Ніколаєв